Головна » Полтава » Що приховує «картка полтавця»

Бігборди з написом «Що таке картка полтавця?» нещодавно з’явилися в Полтаві. Однак жодних контактів на рекламному щиті немає. Зостається лише припускати, про що йдеться, провівши аналогію з «карткою киянина», яку нещодавно запровадили у столиці

Бігборд на розі вулиць Зіньківської та Кондратенка в Полтаві. Подібні встановили по всьому місту.  Фото Ярослава Ткаченка

Бігборд на розі вулиць Зіньківської та Кондратенка в Полтаві. Подібні встановили по всьому місту.
Фото Ярослава Ткаченка

Уперше про картку киянина заговорили у 2006 році, коли з метою створення комп’ютеризованої системи обліку соціальних пільг, поширення безготівкових розрахунків із використанням спеціальних платіжних засобів, а також реалізації основних напрямів удосконалення системи соціальних виплат населенню відповідними постановами уряд передбачив розробку зразка електронної соціальної картки. Але тоді до її запровадження руки так і не дійшли. Про картку згадали аж через чотири роки.

11 жовтня 2010 року Кабмін ухвалив рішення створити єдину інформаційно-аналітичну систему обліку й управління коштами соціальної сфери і запровадити електронну соціальну карту. Пілотні проекти мали запрацювати в Києві, Харківській і Чернівецькій областях. До того ж Мінфін передбачив у проекті Держбюджету на 2011-й і подальші роки кошти для впровадження електронної соціальної карти. Тоді ж більшість київських ЗМІ почали стверджувати, що єдине благо для найбідніших киян – соціальна картка, бо лише вона вирішить їхні проблеми. Це так звана «повнофункціональна платіжна картка, яку можна використовувати у будь-якому закладі торгівлі, сфери обслуговування або культурно-розважальному центрі чи кінотеатрі, тобто там, де встановлено термінали для безготівкових розрахунків». Нею нібито вигідно користуватися для розрахунків та отримання готівки в будь-якій країні світу, оскільки це картка міжнародної платіжної системи Visa International. До речі, ця картка є електронним носієм персональних даних власника картки (у картку запрограмована інформація про нього – паспортні дані, ідентифікаційний податковий номер, фотографія і т.ін., тож за потреби відповідні служби можуть легко відслідкувати всі платежі конкретної особи). А якщо додати, що карткою можна розраховуватися в транспорті, то всі переміщення власника картки – як на долоні.

Дуже влучно охарактеризував це нововведення народний депутат VІ скликання Кирило Куликов. Він назвав цю картку возом, який ставлять попереду коня, сподіваючись, що віз потягне коня за собою.

Приміром, власники картки матимуть право на проїзд у міському транспорті. Але звідки, за умови тотальної бідності нашої держави і відсутності коштів на найнеобхідніші витрати, київська влада візьме чималі гроші на встановлення турнікетів? Нині вже досягнуто домовленостей з низкою аптечних мереж щодо обслуговування власників таких карток. Можемо тільки уявити, як від такої монополізації виграє ця фармацевтична мережа! Установлюєш будь-яку торговельну надбавку на собівартість ліків, робиш невелику знижку – і готово!

Нещодавно до журналістів телепрограми «Гроші» (студія «1+1») звернулася киянка, яка розповіла, що у комерційних аптеках ліки коштують дешевше, ніж при купівлі з «карткою киянина» в аптеках «зі знижками». Під час проведення журналістського розслідування виявилося, що придбання ліків, які були зазначені у чеку потерпілої киянки, у «беззнижковій» комерційній аптеці обійшлося на 6 грн. дешевше, ніж за «карткою киянина»…

На сьогодні у столиці картками користуються 50 тисяч чоловік. Планується ввести в обіг ще 220 тис. карток. Подібні картки вже діють на території Росії, але, скажімо, інвалід-сибіряк, перебуваючи у Москві, ніяких пільг не матиме, бо картка діє на території регіону, де проживає власник картки.

А стосовно виникнення полтавських соціальних карток існують ще й інші версії. Можливо, що це банальна передвиборча технологія. Суть її полягає в зборі бази виборців, шляхом надання кожному з них певних преференцій – картки, яка дає право на знижку в окремих аптеках, продовольчих магазинах тощо. Своєрідний аналог славнозвісної «гречки». Цікаво, хто з майбутніх кандидатів таким чином вступає у передвиборну гонку?

На думку більшості політичних експертів, це начальник Державної служби з лікарських засобів у Львівській області Сергій Чередніченко, який упродовж останніх місяців вів переговори з полтавськими технологами щодо їх участі у його передвиборчій кампанії. Народився він у Лохвиці, а свого часу працював заступником начальника Полтавської обласної інспекції по контролю за лікарськими засобами.

Тож, хто стоїть за таким черговим «благом» для незахищених верств населення і чого від нього чекати, покаже час.

Ярослав ТКАЧЕНКО

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Коментарів поки немає ... Будьте першим!

Залишити коментар

Ви повинні бути увійти в Щоб залишити коментар.

Besucherzahler meet and chat with beautiful russian girls
счетчик посещений
Яндекс.Метрика